Педагогічні основи загальновійськової підготовки (предмет «Захист Вітчизни») в професійно-технічному навчальному закладі

           Висока  ефективність занять при викладанні предмету  буде  залежати від того, як організовано навчально-виховний процес. Основними  компонентами  останнього являються: науково обґрунтована навчальна програма, оптимальна  методика  проведення занять  і  відповідна навчально-матеріальна  база  ПТНЗ.  Але  самі по  собі ці  компоненти  ще  не  забезпечать в  досягненні  поставленої  мети. Від  рівня підготовки викладача, від  вміння організувати і  провести урок на високому професійному рівні, в  поєднанні навчання  та  виховання залежить якість  підготовки майбутніх  захисників Батьківщини.

          Викладання  предмета «Захист Вітчизни» в  професійно-технічному  навчальному  закладі  має  певні  особливості.  Вони  обумовлені перш  за  все:

- специфікою робітничої професії, яку дає учням конкретний  навчальний  заклад

- складом навчальних груп (юнаки  чи  дівчата)

- терміном навчання

- організацією навчально-виховного процесу   

- віковими особливостями  учнів

Вказані особливості  навчального  процесу в  ПТНЗ відображаються на  організації, формах  та  методах  проведення занять.

Планування навчального процесу

         Планування - один  із найважливіших  принципів організації  будь-якої, в  тому  числі  і педагогічної праці. В   ПТНЗ  планування нерозривно  пов’язане  з  усією навчальною  роботою. Об’єктами планування предмета являються:

 -  організація навчально-виховного  процесу;

 -  завчасна  підготовка кожного заняття;

 -  зв'язок  з  інженерно-педагогічним колективом;

 -  контроль успішності кожного  учня.

         Важливим елементом організації навчально-виховного  процесу нарівні з плануванням є  облік відвідування, успішності  і  поведінки  учнів на  уроках  та  практичних  заняттях.

          Характерною  особливістю при плануванні навчального  процесу  є те  що  в професійно-технічних навчальних закладах весь курс програми може бути  розрахований  як на  два,  так і на  три роки  навчання,  а також і  те,  що в ПТНЗ  багато  часу відводиться на виробниче навчання; через  це  число занять  може бути  збільшено до  трьох в  тиждень.

          Потижневий  план  проходження  занять повинен  оптимально визначати для  даного  навчального  закладу послідовність  проходження  навчання для  всіх трьох  років  навчання. При цьому  кожен урок повинен мати взаємозв’язок  як з  попереднім так із  наступним  заняттям. При складанні  потижневого  плану необхідно  враховувати кількість і  склад навчальних груп, майбутню професію, терміни  навчання.  В  залежності  від цього слід визначати кількість  годин на  то той  чи  інший  розділ  та  тему  у  відповідності до  навчальної  програми,  крім  цього слід враховувати стан навчально-матеріальної бази, наявність міжпредметних  зв’язків, пори року, при якій  слід  проводити заняття на  місцевості. Викладач, плануючи заняття завчасно, крім навчального  кабінету розробляє площадку  для  занять  по стройовій підготовці, навчальне  містечко, підготовлює  необхідну кількість макетів  зброї для  вивчення стройових вправ зі зброєю і  тренувань по вогневій  підготовці. Досвід показує, що  до початку  занять по  тактичній підготовці слід  вивчити стрілецьку  зброю, стройові вправи зі зброєю,  а  також  провести урок  по  військовій  топографії. До навчання стрільби  з автомата АК-74 бойовими патронами потрібно  виконати все  передбачене  програмою  по  стрільбі із пневматичних   та  малокаліберних гвинтівок.

           Календарно-тематичний план на відміну від потижневого містить детальний  опис комплексу занять з  назвою мети заняття, між -предметних  зв’язків та  матеріального забезпечення. При плануванні найбільш  складним  елементом є  питання зв’язків тем і розділів предмету «Захист Вітчизни» з  матеріалами  предметів загальноосвітнього циклу. Викладач повинен використовувати знання  учнів по  цих предметах  як  базу  для своїх  занять. А  знання,  які  отримали учні по військовій  підготовці, доцільно  закріплювати і удосконалювати на  уроках інших навчальних предметів. Це відноситься і  для  занять із розділів програми, де  для  забезпечення  зв’язку  між  матеріалом заняття необхідно також  використовувати і  внутрішньопредметні зв’язки.

          План-конспект уроку складається на підставі загальноприйнятого зразка. При цьому, під час планування змісту уроку, вчитель повинен дотримуватися певних дидактичних та органі­заційно-методичних положень. Зокрема, необхідно враховувати типи уроків, що існують у педагогічній практиці — вступні, вивчення нового матеріалу, комбіновані (комплексні), конт­рольні. За спрямованістю завдань, що вирішуються, розрізняють: уроки вивчення нового мате­ріалу, закріплення (удосконалення) раніше вивченого матеріалу, контрольні уроки. Найбіль­шого поширення набули комплексні уроки. Їх сутність полягає в тому, що вчитель планує декілька різноспрямованих за змістом завдань, наприклад: одне завдання з вивчення нового матеріалу, друге — із удосконалення раніше вивченого матеріалу, третє — поточний контроль за певним теоретичним або практичним питанням, включає питання для самостійної роботи учнів. Також необхідно враховувати, що структура уроків з предмету "Захист Вітчизни", зазви­чай, передбачає три частини: вступну, основну і заключну. Основна мета вступної частини полягає у вирішенні організаційних питань (концентрація уваги учнів, рапорт про кількісний склад, повідомлення завдань уроку, виконання вправ стройової підготовки). В основній частині вирішуються всі завдання, заплановані вчителем на певний урок. Заключна частина пе­редбачає повідомлення вчителем результатів заняття, оголошення оцінок (за наявності), по­відомлення домашнього завдання, вирішення деяких інших організаційних питань.

          Військово-патріотичне виховання направлено на розвиток та вдосконалення в учнів морально-політичних, професійно-бойових, психологічних, фізичних якостей та здібностей із використанням усіх можливих форм організації навчально-виховних заходів (зустрічі з військовослужбовцями, видатними особами міста (району і т.ін.). читання лекцій, відвідування військових частин, проведення  військово-спортивних  ігор.

          Позаурочні форми організації занять, що передбачають:

•         план проведення навчально-польових зборів;

•   роботу гуртків з поглибленим вивченням окремих розділів навчального предмета "Захист Вітчизни", наприклад, зі стрільби, медико-санітарної підготовки, тощо;

•         проведення святкових вечорів, змагань, туристичних  походів

Способи проведення уроку(заняття)

          Усне викладання навчального  матеріалу по  курсу предмета «Захист Вітчизни» займає  значне  місце і  використовується в  різних елементах уроку.

          У  вступній частині  усне  викладання приймає  форму  короткого  вступу в  основну частину уроку. Такий вступ необхідний для  створення потрібного психологічного контакту викладача  і  навчальної  групи; мобілізації уваги  учнів, пробудженню  інтересу  до навчального  матеріалу. При  вступі можна  також повідомити тему  і  ціль  заняття,або ж  розширити його, включивши відеофрагмент  чи  створивши проблемну ситуацію.

           В  основній частині  уроку усне викладання навчального матеріалу можна супроводжувати показом прийому або дії, наприклад, зразковим  показом викладачем  стройового прийому, дій  на  місцевості  або неповне розбирання автомату. Усний  виклад краще  починати з  матеріалу, відомого  учням і  більш  конкретного, поступово ускладнюючи його, переходячи до  другорядних  понять. Пояснення  слід  робити від  простого  до  складного, від окремого  до  загального(індуктивний метод) або ж навпаки  - спочатку даючи поняття явища  і тільки  потім обґрунтувати його (дедуктивний метод).

            Наприклад, при  ознайомлені учнів зі  складом  та озброєнням  механізованого  підрозділу  продемонструвати  схему його організації  в  цілому, і, користуючись цією ж схемою, - послідовно  його складові елементи: взводи, відділення, а в їх складі кількість  людей, озброєння, бойове призначення.

          Для  того  щоб  викладений  матеріал краще засвоювався  учнями, необхідно дотримуватись певних  правил:

   

1. Не допускати загальних  та  багатослівних міркувань,виражати думки коротко і  конкретно.

  

 2. Виключати  довгі  речення з ввідними словами.

  

 3. Замінювати  по  можливості складні  терміни простими поняттями, а іноземні  слова – українськими.

  

 4. Добиватися  постійної  уваги і активності  учнів.

           В процесі викладання  навчального  матеріалу на  уроці рекомендується  задавати учням  питання, тим самим заставляти  учнів бути  уважним. При усному  пояснені матеріалу слід звертати  увагу не  тільки на  культуру мовлення, а на  чіткість викладання, грамотність,  виразність, особливо  при  подачі  команд. Велике значення для  ефективності занять мають індивідуальні риси  характеру викладача, його  зовнішній вигляд, військова  форма  одягу.

             

Вікові особливості учнів

           З перших зустрічей з учнями важливо враховувати їх індивідуальні якості (риси характеру) і вікові особливості в цілому. Знання і облік цих особливостей допоможуть викладачу уникнути серйозних промахів в практичній роботі по навчанню і вихованню молодих людей при підготовці їх до служби в рядах Збройних Сил   України.

            Знати і уміти враховувати біологічні, фізіологічні, психологічні особливості даної вікової групи учнів, а також особливості характеру кожного з них — один із важливих обов'язків викладача. Відомо, що молоді люди у віці 15—18 років переживають пору всестороннього дозрівання, дорослішання, становлення особи, формування не лише фізичних, але й інтелектуальних якостей. Через особливості розвитку психологічний склад підлітків цього віку не лише складний, але і суперечливий. З одного боку, підліток може проявити високу активність, дисциплінованість, самопожертвування, політичну свідомість. З іншої — вчинити як безрозсудне дитя — бездумно порушити елементарні норми поведінки,  моралі, стати правопорушником.

             Потрібно пам'ятати і враховувати в своїй роботі, що юність — пора всестороннього дозрівання людини, формування особи. Хлопці і дівчата   вже володіють певним життєвим досвідом, тягнуться до подвигу і, прагнучи виховати в собі вольові якості, виявляють цікавість до героїчних традицій, вони особливо чутливі до утиску прав і людської гідності, прагнуть бути самостійними у всьому, не терплять опіки і тонко відчувають різницю між нею і діловою допомогою. Не можна пропускати повз увагу прояви у молоді недостатньої вихованості, недисциплінованості, зневаги до праці. Викладач вже на першому занятті повинен створити атмосферу взаємної пошани, в якій можна краще розкрити у молодих людей здібності і позитивні риси вдачі, щоб спертися на них в подоланні недоліків.

            Важливо переконати учнів  в об'єктивній необхідності виконувати команди і накази, що віддаються, як правило, голосно і лаконічно, в наказовій формі. При цьому треба роз'яснити, в чому різниця між командою, поданою голосно, з вольовою інтонацією і окриком, що містить в собі образливі нотки. Добре аргументоване викладачем розпорядження переконає учнів в тому, що його вимоги справедливі, викликані необхідністю, тому критичне відношення до всякої нової інформації буде нейтралізовано і команди або наказ виконуватимуться своєчасно.   

             Необхідно вимоги формулювати чітко, не допускаючи двоякого їх тлумачення, встановлювати персональну відповідальність виконавця і перевіряти виконання. Завдання, які даються у формі команди або наказу, мають бути посильними, а контроль ненастирливим, не принижуючи самолюбивість учня. Добре, ініціативно виконане завдання слід позитивно оцінювати і оцінку оголошувати. Випадки невиконання посильних завдань не можна залишати без уваги, а тим більше послаблювати  вимоги — це знижує і навіть зводить нанівець виховне значення будь-якої вимоги.

                Правильний облік вікових особливостей учнів допомагає встановити нормальні взаємини, викликати пошану і симпатії до свого викладача. Проте, щоб добитися цього, треба стати для молодих людей прикладом, гідним наслідування, — адже підлітки недолік власного життєвого досвіду прагнуть поповнити за рахунок досвідченого наставника, якого вважають своїм ідеалом. Але довіряють вони лише тому, хто на ділі доводить свою компетентність, слова і поведінка якого не розходяться з поведінкою за межами військового кабінету, училища, в особистому житті.

            Викладач повинен постійно пам’ятати, що брехня в справах і вчинках особливо недопустима в справі виховання. Поведінка його, наполегливість в досягненні мети мають істотне значення для виховання вольових якостей учнів. Спостерігаючи день за днем постійну енергію військового наставника, його сміливість в ухваленні рішень, твердість і наполегливість в доведенні до кінця будь-якої початої справи, принципове відношення до своїх обов'язків, молоді люди вчаться вихованню волі, твердості характеру, вірності, сміливості і іншим позитивним рисам вдачі, необхідним майбутньому громадянинові своєї Батьківщини.

             На закінчення важливо відзначити, що фізичний розвиток підлітків 15 -18 років ще не закінчено  і надмірне перенапруження може не лише його загальмувати, але і викликати сумнів в своїх можливостях, розвинути комплекс фізичної неповноцінності і, як наслідок, позначитися негативно на психічному стані підлітків. Недостатнє ж навантаження знижує фізичний гарт, витривалість, а це неминуче позначиться надалі на формуванні молодої людини як особі.

             

Поєднання навчання і виховання на уроках

            Повного успіху в початковому військовому навчанні можна добитися лише тоді, коли поряд з навчанням в  учнів формується висока політична свідомість, виховуються ідейна переконаність, пошана думки товаришів, відчуття справедливості, патріотизму і інтернаціоналізму. Навчаючи молодих людей основам військових знань, викладач повинен одночасно вирішувати завдання військово-патріотичного виховання. Складність рішення цієї задачі полягає в тому, що учбовий час будь-якого заняття розрахований по хвилинах для вивчення певних учбових питань теми відповідно до учбових цілей програми. Спроба ввести додатковий матеріал за рахунок часу, відпущеного на учбові питання, неминуче відіб'ється на засвоєнні учбового матеріалу.

            Отже, треба вибрати такі структуру і методику проведення уроків (занять), на яких виховання здійснювалося б в ході викладу учбового матеріалу. Одним із переконливих прикладів органічного поєднання навчання і виховання молодих людей в процесі їх підготовки до служби в  Збройних Силах України може служити проведення уроку з теми  «Бойовий прапор військової частини» («Військово-морський прапор ») розділу програми предмету «Захист Вітчизни». Він організовується у військовому кабінеті з широким вживанням наочних посібників. Ця тема вивчається в єдності викладу учбового матеріалу і виховної дії на учнях. Розглядаючи роль бойового прапора в житті, навчанні і бойовій діяльності  воїнів, викладач дає учням інформацію про історію створення цього символу військової честі, доблесті і слави. Найбільший ефект в рішенні навчально - виховної задачі тут досягається завдяки наведенню прикладів героїзму воїнів, що захистили бойовий прапор ціною свого життя, та не допустили захвату його ворогом.

             Особливе значення для виховання учнів мають особисті якості викладача.   Вплив    особи   вихователя   на   молоду   душу,   відзначав

К.  Д. Ушинський, складає ту виховну силу, яку не можна замінити ні підручниками, ні моральними сентенціями, ні системою покарання і заохочення. Досвід показав, що чим вимогливіший викладач  до себе, тим вище його виховуючий вплив на учнів. Тому викладач «Захисту Вітчизни» зобов'язаний постійно і систематично удосконалювати свої військові і педагогічні знання, загальну культуру. Він зобов'язаний ретельно готуватися до кожного уроку, пам'ятаючи про те, що однією з важливих умов успіху у військовому вихованні є особистий приклад вихователя, а основа вчення практичним діям — зразковий показ прийому. Потрібно твердо засвоїти вимогу Статуту внутрішньої служби Збройних Сил, яка зобов'язала начальника подавати приклад бадьорості і витривалості, бездоганної поведінки, точного виконання вимог законів. Велику роль у військово-патріотичному вихованні учнів на уроці  грає ретельно продуманий підбір учбового і ілюстративного матеріалу, ефективна методика вживання наочних посібників і технічних засобів навчання. Шляхи вирішення виховних завдань уроку  залежать від багатьох причин, але вирішальним фактором тут є ідейно-політична і професійна підготовка викладача.

            На уроці доцільно використовувати художню літературу на військово-патріотичну тематику. Заслуговує на широке поширення досвід деяких викладачів предмету  «Захист Вітчизни», що склали і поповнюють спеціальну картотеку (опис бойових подвигів, виписки із статей, художніх творів, архівних документів, мемуарної літератури, вирізки з газет і журналів). Великий інтерес представляють матеріали з місцевих газет і дані краєзнавчих музеїв. Користуючись на уроці прикладами з життя, історії, треба дотримуватись  відчуття міри. Не слід ілюстрацію — історичну довідку — підміняти тривалим викладом подвигу, оскільки для цього буде потрібно багато часу. Детально розповісти про досконалий подвиг доцільно в години позакласної роботи, наприклад на тематичному вечорі, зустрічі з ветеранами і тому подібне. Вдало підібраний і вчасно наведений приклад — бойовий епізод, граючи виховну роль, одночасно виконує певну учбову функцію. Усний виклад матеріалу можна замінити або супроводжувати показом малюнків, документів, кадрів з фільму.

         Викладач сам визначає, яким методам навчання віддати перевагу, коли і в якому вигляді включити їх в урок без збитку для його пізнавальної цінності. При цьому військово-патріотичне виховання учнів на уроках  «Захисту Вітчизни»  слід розглядати в поєднанні з інтернаціональним, етичним і естетичним вихованням.